110
ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ ЗІ СПЕЦТЕХНОЛОГІЇ
Професія: «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»
Навчальний матеріал для професійної підготовки учнів
7 розгорнутих тем
УРОК № 1. Система живлення двигуна: характерні несправності, діагностування та способи усунення
1. Мета уроку
Навчити учнів визначати несправності системи живлення бензинових і дизельних двигунів, розпізнавати їх за зовнішніми ознаками, правильно застосовувати діагностичні прилади та обґрунтовувати способи ремонту.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Навчальний двигун або макет системи живлення, діагностичний сканер, мультиметр, манометр із відповідними перехідниками, набір слюсарного інструменту, технічна документація автомобіля, засоби індивідуального захисту.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення системи живлення
Система живлення двигуна призначена для зберігання, очищення та подавання палива, очищення повітря, дозування палива й утворення паливоповітряної суміші або забезпечення впорскування палива безпосередньо в циліндр.
У бензиновому двигуні електронна система керування визначає кількість палива відповідно до режиму роботи двигуна. У дизельному двигуні паливо впорскується під високим тиском, а займання відбувається внаслідок високої температури стисненого повітря.
3.2. Основні вузли системи живлення
- Паливний бак — ємність для зберігання палива.
- Паливний фільтр — затримує механічні домішки, що можуть пошкодити насос і форсунки.
- Паливний насос — забезпечує подавання палива до системи.
- Паливна рампа — канал-накопичувач, який розподіляє паливо між форсунками.
- Форсунка — дозує та розпилює паливо відповідно до команди системи керування.
- Повітряний фільтр — очищає повітря від пилу й абразивних частинок.
- Дросельний вузол — регулює кількість повітря, що надходить до бензинового двигуна, якщо це передбачено конструкцією.
- Датчики системи керування — передають інформацію про параметри роботи двигуна до електронного блока керування.
У дизельній системі Common Rail використовуються насос високого тиску, паливна рампа високого тиску та форсунки з електронним керуванням.
3.3. Конкретні професійні терміни
Тиск палива — тиск у паливній магістралі або рампі, який забезпечує нормальне дозування палива. Його перевіряють манометром або діагностичним обладнанням відповідно до конструкції системи.
Продуктивність паливного насоса — кількість палива, яку насос подає за одиницю часу за визначених умов. Недостатня продуктивність може спричинити втрату потужності під навантаженням.
Негерметичність паливної системи — витік палива через пошкоджені трубки, шланги, ущільнення або з’єднання.
Підсмоктування повітря — надходження повітря у впускний тракт через негерметичність. Може спричиняти нестійкий холостий хід, збільшення витрати палива та неправильні паливні корекції.
Розпилювання палива — процес перетворення палива на дрібні краплі під час виходу з форсунки. Порушення розпилювання може призводити до нерівномірної роботи двигуна, підвищеної димності дизеля та збільшення витрати палива.
Паливна корекція — величина, на яку електронний блок керування змінює подачу палива, компенсуючи відхилення складу суміші. Її оцінюють діагностичним сканером з урахуванням режиму роботи двигуна.
3.4. Типові несправності системи живлення
Несправність | Характерні ознаки | Спосіб перевірки | Спосіб усунення |
Засмічений повітряний фільтр | Втрата потужності, погіршення розгону | Огляд фільтрувального елемента, перевірка за регламентом | Заміна фільтра |
Недостатній тиск палива | Важкий запуск, зупинка під навантаженням | Вимірювання тиску за процедурою виробника | Перевірка насоса, фільтра, регулятора та магістралей |
Несправність форсунки | Нерівномірна робота, пропуски згоряння, димність | Сканер, перевірка балансу або стендова перевірка | Очищення чи заміна після підтвердження дефекту |
Негерметичність впускного тракту | Нестійкий холостий хід, свист, відхилення паливних корекцій | Огляд шлангів, перевірка герметичності | Заміна пошкоджених шлангів або ущільнень |
Витік палива | Запах палива, мокрі з’єднання | Огляд при вимкненому двигуні та без джерел займання | Заміна пошкоджених елементів і перевірка герметичності |
3.5. Послідовність діагностування
- Уточнити скаргу водія: важкий запуск, втрата потужності, підвищена витрата чи нестійкий холостий хід.
- Оглянути паливні магістралі, з’єднання та впускний тракт.
- Перевірити стан повітряного й паливного фільтрів.
- Зчитати коди несправностей і поточні параметри діагностичним сканером.
- Перевірити тиск і продуктивність подавання палива.
- Перевірити електричне живлення насоса, роз’єми та проводку.
- За результатами перевірити форсунки, датчики та герметичність впуску.
3.6. Контроль після ремонту
Після усунення несправності необхідно перевірити герметичність паливної системи, запуск двигуна, стабільність холостого ходу, відсутність попереджувальних сигналів і відповідність контрольних параметрів вимогам виробника.
Важливо: трубки дизельної системи високого тиску заборонено послаблювати на працюючому двигуні. Струмінь палива під високим тиском може проникнути під шкіру та спричинити тяжку травму.
4. Запитання для закріплення
- Яке призначення паливного фільтра, насоса та форсунки?
- Чому двигун може втрачати потужність під час розгону?
- Як перевіряють недостатній тиск палива?
- Чому не можна замінювати датчик лише на підставі одного коду помилки?
УРОК № 2. Система охолодження: несправності, діагностика та ремонт
1. Мета уроку
Навчити учнів визначати причини перегрівання та повільного прогрівання двигуна, перевіряти герметичність системи охолодження й обґрунтовувати ремонт несправних вузлів.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Двигун або макет системи охолодження, тестер герметичності, діагностичний сканер, ліхтар, набір ключів, засоби індивідуального захисту.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення системи охолодження
Система охолодження відводить надлишкове тепло від деталей двигуна та підтримує температуру в межах, передбачених конструкцією. Недостатнє охолодження спричиняє перегрівання, деформацію головки блока циліндрів, пошкодження прокладки та прискорене зношення деталей.
3.2. Основні вузли
- Сорочка охолодження — канали в блоці та головці циліндрів, якими проходить охолоджувальна рідина.
- Радіатор — теплообмінник, у якому рідина віддає тепло навколишньому повітрю.
- Водяний насос — забезпечує примусову циркуляцію рідини.
- Термостат — клапан, що регулює потік рідини через радіатор залежно від температури.
- Вентилятор — збільшує потік повітря через радіатор.
- Розширювальний бачок — компенсує зміну об’єму рідини під час нагрівання та охолодження.
- Кришка системи — підтримує встановлений тиск за допомогою клапанів.
3.3. Конкретні професійні терміни
Мале коло циркуляції — шлях руху охолоджувальної рідини, за якого основний потік обходить радіатор. Це сприяє швидшому прогріванню двигуна.
Велике коло циркуляції — шлях руху рідини через радіатор для відведення тепла.
Температура відкривання термостата — температура, за якої клапан починає відкривати потік через радіатор. Точне значення визначається документацією двигуна.
Повітряна пробка — скупчення повітря в каналах системи, яке порушує циркуляцію рідини та може викликати локальне перегрівання.
Герметичність системи — здатність системи утримувати рідину й тиск без витоків у межах, установлених виробником.
3.4. Типові несправності
Несправність | Ознаки | Спосіб перевірки | Усунення |
Низький рівень рідини | Перегрівання, сліди витоків | Перевірка рівня на холодному двигуні, огляд патрубків і радіатора | Знайти та усунути витік, заповнити систему |
Термостат не відкривається | Температура двигуна зростає, радіатор прогрівається неправильно | Контроль температури та перевірка термостата за інструкцією | Заміна термостата |
Вентилятор не вмикається | Перегрівання переважно під час стоянки | Перевірка запобіжника, реле, електродвигуна та керування | Відновлення електричного кола або заміна вузла |
Несправність водяного насоса | Витік, шум, недостатня циркуляція | Огляд насоса, контроль витоку та люфту, перевірка циркуляції | Ремонт або заміна насоса |
Несправна кришка бачка | Втрата рідини, порушення підтримання тиску | Перевірка клапанів спеціальним тестером | Заміна кришки відповідного типу |
3.5. Послідовність діагностування
- Дочекатися охолодження двигуна.
- Перевірити рівень і стан охолоджувальної рідини.
- Оглянути радіатор, патрубки, хомути, насос і розширювальний бачок.
- За потреби перевірити герметичність спеціальним тестером.
- Контролювати температуру двигуна діагностичним сканером.
- Перевірити роботу термостата та вентилятора.
- Якщо причина не встановлена, провести додаткові перевірки відповідно до ознак несправності.
3.6. Контроль після ремонту
Після ремонту систему заповнюють рідиною належної специфікації, видаляють повітря за процедурою виробника, перевіряють герметичність і контролюють робочу температуру двигуна.
Охорона праці: не можна відкривати кришку гарячої системи. Гаряча рідина та пара під тиском можуть спричинити тяжкі опіки.
4. Запитання для закріплення
- Чим відрізняються мале й велике кола циркуляції?
- Які несправності можуть спричинити перегрівання під час стоянки?
- Для чого перевіряють герметичність системи?
- Чому після заповнення системи необхідно видалити повітря?
.
УРОК № 3. Система змащування: характерні дефекти та способи усунення
1. Мета уроку
Навчити учнів пояснювати роботу системи змащування, розпізнавати ознаки недостатнього тиску оливи, визначати порядок діагностики та контролювати результат ремонту.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Двигун або макет системи змащування, масляний фільтр, щуп, контрольний манометр, набір ключів, ємність для зливання оливи.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення системи змащування
Система змащування подає моторну оливу до поверхонь тертя, зменшує зношення деталей, відводить тепло, видаляє забруднення та захищає металеві поверхні від корозії.
У більшості автомобільних двигунів застосовується комбінована система: частина деталей змащується під тиском, а частина — розбризкуванням оливи.
3.2. Основні вузли
- Піддон картера — резервуар для моторної оливи.
- Маслоприймач — забирає оливу з піддона через сітку.
- Масляний насос — створює потік оливи.
- Редукційний клапан — обмежує надмірне підвищення тиску.
- Масляний фільтр — затримує забруднення.
- Масляні канали — подають оливу до підшипників і механізмів двигуна.
- Датчик тиску — передає сигнал про стан системи до покажчика або контрольної лампи.
3.3. Конкретні професійні терміни
Тиск оливи — тиск, який створюється в системі під час роботи насоса. Його перевіряють контрольним манометром у режимах, визначених виробником.
В’язкість моторної оливи — властивість оливи чинити опір течії. Неправильна в’язкість може впливати на подавання оливи та тиск у системі.
Редукційний клапан — клапан, який обмежує надмірний тиск, перепускаючи частину оливи.
Масляна магістраль — канал, яким олива надходить до вузлів тертя.
Масляне голодування — недостатнє надходження оливи до поверхонь тертя. Воно може спричинити перегрівання, задири та руйнування підшипників.
3.4. Типові несправності
Несправність | Ознаки | Перевірка | Усунення |
Недостатній рівень оливи | Контрольна лампа, сторонній шум, можливе падіння тиску | Перевірка щупом на рівній поверхні за процедурою виробника | Знайти витік, долити або замінити оливу відповідної специфікації |
Низький тиск оливи | Лампа не гасне або загоряється на прогрітому двигуні | Вимірювання контрольним манометром | Перевірити насос, маслоприймач, клапан і зазори |
Засмічення маслоприймача | Недостатня подача оливи | Огляд сітки після демонтажу піддона за технологією | Очистити або замінити пошкоджений вузол |
Негерметичність фільтра | Патьоки оливи біля фільтра | Огляд корпуса, ущільнення та посадкового місця | Правильно встановити фільтр або замінити ущільнення |
Несправність датчика тиску | Хибний сигнал індикатора | Перевірка електричного кола та контрольний замір тиску | Відремонтувати коло або замінити датчик після підтвердження |
3.5. Послідовність діагностування
- Якщо сигналізатор тиску оливи не гасне або загоряється під час руху, безпечно зупинити двигун.
- Перевірити рівень оливи та відсутність зовнішніх витоків.
- Переконатися, що використано оливу потрібної специфікації.
- Перевірити стан фільтра та електричного з’єднання датчика.
- Виміряти тиск контрольним манометром.
- Якщо тиск нижчий за норматив, перевірити маслоприймач, насос, редукційний клапан і зношення підшипників за технологією виробника.
3.6. Контроль після ремонту
Перевірити рівень оливи, герметичність, фактичний тиск у передбачених виробником режимах і правильність роботи сигналізатора.
Важливо: продовження роботи двигуна за фактичного низького тиску оливи може призвести до серйозного пошкодження двигуна.
4. Запитання для закріплення
- Які функції виконує моторна олива?
- Яку роль відіграє редукційний клапан?
- Чому контрольну лампу не можна використовувати як точний вимірювач тиску?
- Які вузли перевіряють за низького тиску оливи?
5.
УРОК № 4. Трансмісія: характерні дефекти та методи їх усунення
1. Мета уроку
Ознайомити учнів із призначенням основних агрегатів трансмісії та навчити визначати можливі причини пробуксовування зчеплення, утрудненого перемикання передач, шуму й вібрацій.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Макет трансмісії, коробка передач або механізм зчеплення, набір ключів, ліхтар, підйомник або оглядова канава, діагностичний сканер за потреби.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення трансмісії
Трансмісія передає крутний момент від двигуна до ведучих коліс і змінює його величину та напрямок відповідно до умов руху.
Залежно від конструкції автомобіля до трансмісії належать зчеплення або гідротрансформатор, коробка передач, карданна передача, головна передача, диференціал і приводи ведучих коліс.
3.2. Основні вузли та їх функції
Зчеплення — тимчасово роз’єднує двигун і коробку передач для початку руху та перемикання передач.
Коробка передач — змінює передатне число між двигуном і ведучими колесами.
Синхронізатор — вирівнює частоти обертання деталей перед їх з’єднанням під час перемикання передач у механічній коробці.
Карданна передача — передає крутний момент між агрегатами, осі яких можуть змінювати взаємне положення.
Диференціал — дозволяє ведучим колесам однієї осі обертатися з різними швидкостями під час повороту.
ШРУС — шарнір рівних кутових швидкостей, що передає момент до ведучого колеса за зміни кута між валами.
3.3. Конкретні професійні терміни
Пробуксовування зчеплення — стан, за якого фрикційні поверхні не передають крутний момент повністю. Ознака: оберти двигуна зростають, але автомобіль не прискорюється відповідним чином.
Неповне вимкнення зчеплення — стан, коли зчеплення продовжує передавати частину моменту після натискання педалі. Ознаки: утруднене перемикання, хруст під час увімкнення передач.
Люфт трансмісії — вільне відносне переміщення деталей у з’єднаннях. Надмірний люфт може спричиняти стукіт під час зміни тяги.
Вібрація трансмісії — коливання, що передаються на кузов або органи керування через дисбаланс, зношення шарнірів, пошкодження валів чи несправність опор.
3.4. Типові несправності
Несправність | Ознаки | Перевірка | Усунення |
Пробуксовування зчеплення | Оберти зростають без відповідного розгону | Перевірка приводу та зчеплення за процедурою виробника | Усунення несправності приводу або заміна зношених деталей |
Неповне вимкнення зчеплення | Хруст, утруднене ввімкнення передач | Перевірка ходу приводу, гідравлічного або механічного механізму | Регулювання або ремонт приводу, дефектація зчеплення |
Утруднене перемикання передач | Передача вмикається з великим зусиллям | Перевірка приводу перемикання, рівня та стану оливи | Усунення несправності приводу або ремонт коробки |
Стук під час зміни тяги | Удар під час переходу від розгону до гальмування двигуном | Перевірка опор, шарнірів і люфтів | Заміна несправних деталей |
Вібрація під час розгону | Коливання кузова або підлоги | Огляд карданного вала, ШРУСів, опор і кріплень | Усунення підтвердженої причини |
3.5. Послідовність діагностування
- Уточнити, коли саме виникає шум, стукіт або вібрація.
- Перевірити рівень оливи та наявність витоків.
- Оглянути опори двигуна й коробки передач.
- Перевірити пильовики ШРУСів, шарніри, кріплення та люфти.
- Перевірити роботу приводу зчеплення.
- За результатами визначити, чи потрібен демонтаж і внутрішня дефектація агрегату.
3.6. Контроль після ремонту
Перевірити плавність перемикання передач, відсутність стороннього шуму, стуків, витоків і вібрацій. Контрольну поїздку проводити лише за безпечних умов і після перевірки надійності складання.
4. Запитання для закріплення
- Чим відрізняється пробуксовування зчеплення від його неповного вимкнення?
- Для чого потрібен синхронізатор?
- Які функції виконує диференціал?
- Які зовнішні перевірки виконують перед демонтажем коробки передач?
УРОК № 5. Ходова частина: несправності, ознаки зношення та діагностика
1. Мета уроку
Навчити учнів визначати несправності підвіски, коліс, шин і маточин, перевіряти люфти та пояснювати вплив зношених деталей на керованість автомобіля.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Автомобіль, підйомник або оглядова канава, ліхтар, монтажна лопатка, манометр для шин, динамометричний ключ, пристрій для перевірки люфтів.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення ходової частини
Ходова частина забезпечує пружний зв’язок кузова з колесами, сприймає навантаження від дороги, зменшує коливання кузова та підтримує контакт шин із дорожньою поверхнею.
3.2. Основні елементи
- Пружина — сприймає вертикальне навантаження й забезпечує пружність підвіски.
- Амортизатор — гасить коливання кузова та коліс.
- Важіль підвіски — задає траєкторію руху колеса.
- Сайлентблок — еластичний шарнір для з’єднання деталей підвіски.
- Кульова опора — шарнірне з’єднання важеля з поворотним кулаком.
- Підшипник маточини — забезпечує обертання колеса.
- Стабілізатор поперечної стійкості — зменшує крен кузова під час повороту.
3.3. Конкретні професійні терміни
Люфт шарніра — надмірне вільне переміщення деталей з’єднання, яке перевищує допустиме значення або вказує на зношення.
Сайлентблок — гумометалевий або полімерний шарнір, який зменшує передавання вібрацій і дозволяє контрольоване переміщення деталей підвіски.
Кульова опора — шарнір, що дозволяє поворотному кулаку змінювати положення відносно важеля підвіски.
Сходження коліс — взаємне розташування коліс однієї осі в горизонтальній площині.
Розвал коліс — кут нахилу колеса відносно вертикалі, якщо дивитися на автомобіль спереду.
Биття колеса або диска — відхилення поверхні від правильного обертання; може бути радіальним або боковим.
3.4. Типові несправності
Несправність | Ознаки | Перевірка | Усунення |
Зношення стійки стабілізатора | Стукіт на нерівностях | Огляд шарнірів і перевірка люфту | Заміна зношеної стійки |
Зношення сайлентблока | Стукіт, зміщення важеля, нестабільність руху | Огляд гуми, перевірка тріщин і відшарування | Заміна сайлентблока або важеля |
Несправність амортизатора | Надмірні коливання, нестійкість, витік | Огляд корпуса та перевірка демпфування відповідним методом | Заміна амортизатора |
Зношення підшипника маточини | Гул, люфт або нагрівання | Перевірка люфту й шуму за методикою виробника | Заміна підшипника або маточини |
Порушення геометрії коліс | Нерівномірний знос шин, відведення автомобіля | Перевірка тиску, люфтів і вимірювання на стенді | Усунення люфтів, потім регулювання геометрії |
3.5. Послідовність діагностування
- Перевірити тиск у шинах і стан протектора.
- Оглянути колісні кріплення, шини, диски та пружини.
- Підняти автомобіль із дотриманням правил безпеки.
- Перевірити люфти кульових опор, наконечників, підшипників і шарнірів.
- Оглянути амортизатори на наявність пошкоджень і витоків.
- Після усунення механічних дефектів перевірити кути встановлення коліс.
3.6. Контроль після ремонту
Перевірити надійність кріплень, відсутність люфтів і сторонніх шумів. Якщо ремонт впливав на геометрію підвіски, виміряти й за потреби відрегулювати кути встановлення коліс.
4. Запитання для закріплення
- Для чого потрібен амортизатор?
- Як зношення кульової опори впливає на безпеку?
- Чому не можна регулювати сходження до усунення люфтів?
- Які причини можуть викликати нерівномірний знос шин?
.
УРОК № 6. Рульове керування: типові дефекти, перевірка та усунення
1. Мета уроку
Навчити учнів перевіряти технічний стан рульового керування, визначати причини надмірного вільного ходу, стуків і важкого обертання керма, а також виконувати контроль після ремонту.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Автомобіль або стенд, підйомник, ліхтар, набір ключів, люфтомір за наявності, діагностичний сканер, мультиметр.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення рульового керування
Рульове керування забезпечує зміну напрямку руху автомобіля. Воно передає рух від кермового колеса через вал і рульовий механізм до тяг та поворотних кулаків.
Для зменшення зусилля водія застосовують гідравлічний, електрогідравлічний або електричний підсилювач.
3.2. Основні вузли
- Кермове колесо та вал.
- Карданні з’єднання вала.
- Рульова рейка або інший рульовий механізм.
- Внутрішні рульові тяги.
- Наконечники рульових тяг.
- Пильовики.
- Гідравлічний насос, бачок і трубопроводи — у системах ГУР.
- Електродвигун, датчики та блок керування — у системах ЕПК.
3.3. Конкретні професійні терміни
Вільний хід кермового колеса — кут повороту керма до початку помітної реакції керованих коліс. Допустиме значення визначається документацією конкретного автомобіля.
Рульова тяга — деталь, яка передає переміщення від рульового механізму до поворотного кулака.
Наконечник рульової тяги — шарнір, який забезпечує рухоме з’єднання тяги з поворотним кулаком.
ГУР — гідравлічний підсилювач рульового керування, що використовує тиск робочої рідини для зменшення зусилля на кермі.
ЕПК — електричний підсилювач керма, який створює допоміжний момент за сигналами датчиків і команд блока керування.
Заїдання рульового механізму — нерівномірний опір або затримка руху механізму під час повороту керма.
3.4. Типові несправності
Несправність | Ознаки | Перевірка | Усунення |
Надмірний вільний хід | Кермо повертається без належної реакції коліс | Вимірювання вільного ходу, перевірка люфтів | Заміна зношених шарнірів або ремонт механізму |
Зношення наконечника тяги | Стукіт, люфт, неточна реакція керма | Перевірка шарніра на люфт | Заміна наконечника, перевірка геометрії |
Низький рівень рідини ГУР | Шум насоса, важке обертання керма | Перевірка рівня та огляд на витоки | Усунення витоку, заповнення й видалення повітря за процедурою |
Несправність ЕПК | Попереджувальний індикатор, зміна зусилля | Сканер, перевірка живлення, маси й роз’ємів | Ремонт електричного кола або несправного вузла |
Пошкодження пильовика | Потрапляння води й бруду до шарніра або рейки | Візуальний огляд | Заміна пильовика та оцінювання стану шарніра |
3.5. Послідовність діагностування
- Перевірити стан шин і тиск у них.
- Оглянути кріплення рульового механізму, вал, тяги, наконечники й пильовики.
- Перевірити люфти та вільний хід кермового колеса.
- Для ГУР перевірити рівень рідини, шланги, привод насоса й витоки.
- Для ЕПК зчитати коди несправностей і перевірити електричні кола.
- Усунути виявлені несправності й повторити контрольні перевірки.
3.6. Контроль після ремонту
Перевірити відсутність люфтів і заїдання, плавність повороту керма, герметичність гідравлічної системи або відсутність активних кодів несправностей ЕПК. Після заміни рульових тяг перевірити кути встановлення коліс.
4. Запитання для закріплення
- Як визначають вільний хід кермового колеса?
- Чим відрізняються ГУР та ЕПК?
- Чому не можна компенсувати зношення наконечника регулюванням сходження?
- Які перевірки необхідні після заміни рульової тяги?
УРОК № 7. Гальмівна система: діагностування несправностей і контроль після ремонту
1. Мета уроку
Сформувати знання про будову гальмівної системи, навчити розпізнавати небезпечні несправності, перевіряти гальмівні механізми та оцінювати якість виконаного ремонту.
2. Матеріально-технічне забезпечення
Навчальний гальмівний механізм, автомобіль, набір інструментів для ремонту гальм, штангенциркуль або мікрометр, діагностичний сканер, засоби очищення гальмівних механізмів, засоби індивідуального захисту.
3. Теоретичний матеріал
3.1. Призначення гальмівної системи
Гальмівна система призначена для зменшення швидкості, зупинки автомобіля та утримання його нерухомим під час стоянки.
Основні вузли гідравлічної системи: педаль, підсилювач, головний гальмівний циліндр, бачок, трубопроводи, гальмівні шланги, супорти або колісні циліндри, колодки, диски або барабани.
Сучасні автомобілі можуть додатково обладнуватися ABS та системою стабілізації ESC.
3.2. Конкретні професійні терміни
Головний гальмівний циліндр — перетворює зусилля від педалі гальма на гідравлічний тиск.
Гальмівний супорт — утримує колодки й забезпечує їх притискання до гальмівного диска.
Гальмівні колодки — фрикційні елементи, які створюють силу тертя під час контакту з диском або барабаном.
Гальмівний диск — обертова деталь дискового гальмівного механізму, поверхні якої затискаються колодками.
Прокачування гальмівної системи — видалення повітря з гідравлічних контурів після їх розгерметизації або за іншої потреби, визначеної технологією ремонту.
ABS — антиблокувальна система, яка регулює гальмівний тиск для зменшення ризику блокування коліс під час гальмування.
Внутрішнє перепускання головного циліндра — проходження гальмівної рідини повз ущільнення всередині циліндра, через що педаль може поступово провалюватися при сталому натисканні.
3.3. Типові несправності
Несправність | Ознаки | Спосіб перевірки | Усунення |
Повітря в гідравлічному контурі | М’яка педаль, надмірний хід | Перевірка герметичності та прокачування за процедурою | Усунути причину потрапляння повітря й прокачати систему |
Витік гальмівної рідини | Зниження рівня, мокрі з’єднання | Огляд трубок, шлангів, супортів і циліндрів | Замінити несправний елемент, прокачати систему |
Зношення колодок | Скрегіт, зниження ефективності, мала товщина накладки | Візуальний огляд і вимірювання | Заміна колодок за технологією виробника |
Зношення або пошкодження диска | Вібрація, нерівномірне гальмування, тріщини | Вимірювання товщини та биття | Заміна або інша дозволена виробником операція |
Заїдання супорта | Нерівномірне гальмування, перегрівання колеса | Перевірка руху напрямних і поршня за процедурою | Ремонт або заміна супорта |
Несправність ABS | Індикатор ABS не гасне, записаний код | Сканер, перевірка датчиків і проводки | Усунення підтвердженої несправності |
3.4. Послідовність діагностування
- Перевірити рівень гальмівної рідини та наявність видимих витоків.
- Оглянути трубки, шланги, супорти й колісні циліндри.
- Перевірити стан колодок, дисків або барабанів.
- Виміряти товщину й биття відповідно до вимог виробника.
- За наявності індикатора ABS зчитати коди несправностей.
- Після розгерметизації системи виконати прокачування за правильною послідовністю.
- Перевірити стабільність педалі, герметичність і ефективність гальмування на призначеному обладнанні.
3.5. Контроль після ремонту
Після ремонту перевірити рівень гальмівної рідини, герметичність усіх з’єднань, стабільність педалі, правильність складання та відсутність сторонніх шумів. Ефективність гальмування перевіряють на гальмівному стенді або іншим передбаченим виробником способом.
Важливо: автомобіль не допускають до експлуатації за наявності витоку, провалювання педалі, нестабільного гальмування або іншої несправності, що створює небезпеку.
4. Запитання для закріплення
- Чому повітря в гідравлічному контурі спричиняє м’яку педаль?
- Які параметри гальмівного диска необхідно перевіряти?
- Для чого виконується прокачування гальмівної системи?
- За яких несправностей автомобіль не можна допускати до руху?
110 ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ ЗІ СПЕЦТЕХНОЛОГІЇ
Професія: «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»
Навчальний матеріал для професійної підготовки учнів
7 розгорнутих тем
УРОК № 1
Тема: Поняття про машини та механізми. Оснащення робочих місць у зоні технічного обслуговування автомобілів
Професія: Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів
Предмет: Спецтехнологія
1. Мета уроку
Навчальна:
поглибити знання учнів про машини, механізми, деталі та складальні одиниці;
ознайомити з основними видами механічного руху та передач;
навчити визначати призначення обладнання й оснащення робочого місця слюсаря.
Розвивальна:
розвивати технічне мислення, просторову уяву та уважність;
формувати вміння аналізувати будову механізмів і технологічні процеси;
розвивати навички професійного самоконтролю.
Виховна:
виховувати відповідальність, акуратність і дисциплінованість;
формувати бережливе ставлення до інструменту та обладнання;
виховувати свідоме дотримання вимог охорони праці.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
пояснює поняття «машина», «механізм», «деталь», «вузол»;
розрізняє основні види механічного руху;
називає основні механічні передачі;
визначає призначення складових автомобільних механізмів;
пояснює вимоги до організації робочого місця слюсаря.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із елементами практичного закріплення.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, бесіда, демонстрація деталей і механізмів, проблемні запитання, аналіз професійних ситуацій, індивідуальна та фронтальна робота.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Слюсарний верстак, лещата, ручний інструмент, зразки деталей автомобіля, підшипники, вали, зубчасті колеса, плакати або фотографії механізмів, технологічні картки, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Будова автомобіля, матеріалознавство, креслення, охорона праці, виробниче навчання.
7. Теоретичний матеріал
8.1. Поняття про машину та механізм
Машина — це технічний пристрій, призначений для виконання корисної роботи, перетворення енергії або передавання руху. У сфері автомобільного транспорту до машин належать автомобілі, компресори, насоси, верстати, підйомники та діагностичні стенди.
Механізм — це сукупність взаємопов’язаних деталей і ланок, які передають або перетворюють рух. Механізми забезпечують роботу двигуна, коробки передач, рульового керування, гальмівної системи та інших вузлів автомобіля.
8.2. Деталі, вузли та складальні одиниці
Деталь — це виріб, виготовлений без складальних операцій. Прикладами є болт, гайка, вал, втулка, поршень, шестерня.
Складальна одиниця складається з кількох деталей, з’єднаних між собою. Наприклад, підшипниковий вузол включає підшипник, корпус, ущільнення та кріпильні елементи.
Вузол виконує певну функцію в машині. Під час ремонту слюсар повинен визначити, чи можна відновити окрему деталь, чи необхідно замінити вузол повністю.
8.3. Основні складові механізмів
До типових складових машин належать:
корпуси та кришки;
вали й осі;
підшипники;
зубчасті колеса;
муфти;
паси та ланцюги;
кріпильні деталі;
приводні й регулювальні елементи.
Вал передає обертання та крутний момент. Підшипник підтримує вал і зменшує тертя. Зубчасті колеса передають рух між валами. Муфти з’єднують вали або забезпечують передавання крутного моменту.
8.4. Види механічного руху
У машинах використовують обертальний, поступальний, коливальний і зворотно-поступальний рух.
У двигуні внутрішнього згоряння поршень виконує зворотно-поступальний рух, а колінчастий вал перетворює його на обертальний. У механізмах приводу допоміжного обладнання рух може передаватися за допомогою пасів, зубчастих коліс або ланцюгів.
8.5. Механічні передачі
Зубчасті передачі передають обертання між валами та можуть змінювати частоту обертання й крутний момент.
Пасові передачі застосовують для передавання руху між шківами. Ланцюгові передачі забезпечують передавання руху за допомогою ланцюга та зірочок.
Гвинтові механізми перетворюють обертальний рух на поступальний. Фрикційні передачі передають рух завдяки силі тертя.
8.6. Організація робочого місця
Робоче місце слюсаря повинно бути чистим, освітленим і впорядкованим. Інструменти розміщують так, щоб їх було легко знайти й безпечно використовувати.
Основними елементами робочого місця є верстак, лещата, шафа або стенд для інструментів, пересувний візок, освітлення та засоби індивідуального захисту.
Під час виконання робіт важливо забезпечити вільний доступ до деталей, не захаращувати проходи та своєчасно прибирати відходи.
8.7. Вибір обладнання
Обладнання вибирають відповідно до виду роботи, маси деталі, конструкції автомобіля та вимог виробника. Перед використанням перевіряють справність, комплектність і допустиме навантаження. Не можна використовувати пристосування не за призначенням.
9. Професійні приклади
Під час ремонту коробки передач слюсар визначає призначення валів, підшипників і зубчастих коліс.
Під час заміни підшипника потрібно правильно визначити напрямок прикладання монтажного зусилля.
Перед розбиранням вузла робоче місце готують, а інструмент розкладають за призначенням.
Під час ремонту необхідно враховувати технічні вимоги виробника автомобіля.
10. Охорона праці
Перед початком роботи перевірити справність інструменту.
Надійно закріплювати деталі в лещатах.
Не працювати з пошкодженими інструментами.
Під час обробки металу використовувати захисні окуляри.
Не прибирати стружку руками.
Після завершення роботи очистити робоче місце.
11. Контрольні запитання
Що називають машиною?
Що таке механізм?
Чим деталь відрізняється від складальної одиниці?
Які основні частини має механізм?
Які види механічного руху ви знаєте?
Для чого призначені зубчасті передачі?
Які вимоги висувають до робочого місця слюсаря?
Чому необхідно перевіряти обладнання перед використанням?
12. Практичні завдання
Визначити призначення запропонованих деталей: вала, підшипника, шестерні, муфти.
Навести приклади обертального та зворотно-поступального руху в автомобілі.
Скласти перелік оснащення робочого місця слюсаря.
Визначити можливі порушення організації робочого місця та запропонувати способи їх усунення.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | |
|---|---|---|
1 | Що таке механізм? | |
2 | Що є прикладом деталі? | |
3 | Яку функцію виконує підшипник? | |
4 | Який рух виконує поршень двигуна? | |
5 | Що необхідно зробити перед роботою? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Учень має фрагментарні знання, допускає суттєві помилки, потребує допомоги. |
Середній (4–6 балів) | Знає основні поняття, відповідає на прості запитання за допомогою викладача. |
Достатній (7–9 балів) | Правильно пояснює матеріал і виконує типові завдання самостійно. |
Високий (10–12 балів) | Глибоко розуміє матеріал, аналізує професійні ситуації та аргументує свої рішення. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти таблицю «Деталь — призначення — приклад застосування в автомобілі». Навести три приклади механізмів автомобіля та пояснити їхнє призначення.
УРОК № 2
Тема: Виробниче обладнання для технічного обслуговування автомобілів
Професія: Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів
Предмет: Спецтехнологія
1. Мета уроку
Навчальна:
ознайомити учнів із призначенням і класифікацією виробничого обладнання;
сформувати знання про діагностичне, мастильно-заправне, мийне та пневматичне обладнання;
навчити вибирати обладнання для типових операцій технічного обслуговування.
Розвивальна:
розвивати вміння порівнювати обладнання за призначенням;
формувати навички аналізу технічних характеристик;
розвивати професійну уважність.
Виховна:
виховувати відповідальність за справність обладнання;
формувати дисциплінованість під час роботи;
виховувати дбайливе ставлення до виробничого оснащення.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
називає основні групи виробничого обладнання;
пояснює призначення діагностичних приладів;
розрізняє мастильно-заправне та мийне обладнання;
знає правила підготовки обладнання до роботи;
дотримується вимог безпеки.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із демонстрацією обладнання.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, демонстрація, бесіда, порівняння обладнання, розв’язання професійних ситуацій, практичні завдання.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Фотографії або зразки виробничого обладнання, діагностичний сканер, мультиметр, компресор, мастильна установка, мийне обладнання, технологічні картки, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Будова автомобіля, технічне обслуговування, електротехніка, охорона праці, виробниче навчання.
8. Теоретичний матеріал
8.1. Призначення виробничого обладнання
Виробниче обладнання застосовують для виконання операцій технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Воно допомагає механізувати працю, підвищити продуктивність і якість робіт, зменшити фізичне навантаження на працівника.
За допомогою обладнання виконують огляд, очищення, діагностування, заправлення технічними рідинами, мащення, підіймання автомобілів, демонтаж і монтаж агрегатів.
8.2. Класифікація обладнання
За призначенням обладнання поділяють на:
оглядове;
підіймально-транспортне;
діагностичне;
мастильно-заправне;
мийне;
шиномонтажне;
слюсарно-механічне;
допоміжне.
За видом приводу обладнання може бути ручним, електричним, пневматичним або гідравлічним.
Вибір обладнання залежить від характеру операції, конструкції автомобіля, обсягу робіт і вимог виробника.
8.3. Діагностичне обладнання
Діагностичне обладнання призначене для визначення технічного стану автомобіля та виявлення несправностей без повного розбирання вузлів.
До нього належать:
діагностичні сканери;
мультиметри;
тестери акумуляторних батарей;
компресометри;
прилади перевірки тиску;
газоаналізатори;
стенди перевірки гальм.
Сканери використовують для зчитування кодів несправностей електронних систем. Мультиметри допомагають вимірювати напругу, опір і силу струму. Компресометри застосовують для оцінювання компресії в циліндрах двигуна.
Під час діагностування необхідно правильно під’єднати прилад і виконувати вимірювання за інструкцією.
8.4. Мастильно-заправне обладнання
Це обладнання призначене для подавання мастил і технічних рідин у відповідні системи автомобіля.
До нього належать:
насоси для перекачування оливи;
роздавальні пістолети;
установки для заміни моторної оливи;
ємності для збирання відпрацьованих рідин;
обладнання для заправлення охолоджувальної системи.
Під час використання такого обладнання важливо не допускати забруднення рідин, змішування несумісних матеріалів і витоків на підлогу.
Відпрацьовані оливи й інші технічні рідини збирають у відповідні ємності та передають на належну утилізацію.
8.5. Мийне обладнання
Мийне обладнання застосовують для очищення деталей і вузлів від пилу, мастила, дорожнього бруду та інших забруднень.
Очищення деталей перед дефектацією має важливе значення: шар бруду може приховувати тріщини, корозію, зношення та інші дефекти.
Під час роботи з мийним обладнанням необхідно враховувати сумісність мийного засобу з матеріалом деталі та дотримуватися правил використання хімічних речовин.
8.6. Компресори та пневматичне обладнання
Компресор стискає повітря та подає його до пневматичних інструментів і допоміжних установок.
Пневматичний гайковерт застосовують для механізованого відкручування та закручування кріплення. Продувні пристрої використовують для окремих операцій очищення, якщо це дозволено технологією та вимогами безпеки.
Перед роботою перевіряють стан шлангів, з’єднань, регулятора тиску та запобіжних пристроїв. Заборонено спрямовувати струмінь стисненого повітря на людей.
8.7. Підготовка обладнання до роботи
Перед використанням потрібно:
Оглянути обладнання.
Перевірити кабелі, шланги та з’єднання.
Переконатися у справності захисних пристроїв.
Перевірити відповідність обладнання запланованій операції.
Ознайомитися з інструкцією.
Підготувати робоче місце.
Після завершення роботи обладнання вимикають, очищають і встановлюють у призначене місце.
9. Професійні приклади
Для зчитування кодів несправностей електронної системи двигуна застосовують діагностичний сканер.
Для заміни моторної оливи використовують мастильно-заправне обладнання та ємність для відпрацьованої рідини.
Для перевірки тиску в шині використовують манометр.
Перед використанням пневматичного гайковерта перевіряють шланг і з’єднання.
10. Охорона праці
Не використовувати обладнання з пошкодженою ізоляцією чи шлангами.
Не перевищувати допустимий тиск.
Не торкатися рухомих частин обладнання.
Використовувати окуляри, рукавиці та інші необхідні засоби захисту.
Не допускати витікання технічних рідин.
Після роботи вимкнути обладнання та прибрати робоче місце.
11. Контрольні запитання
Для чого призначене виробниче обладнання?
Які групи обладнання застосовують під час ТО?
Для чого використовують діагностичний сканер?
Яке призначення мультиметра?
Для чого потрібне мастильно-заправне обладнання?
Які правила безпеки необхідно виконувати під час роботи з компресором?
Що потрібно перевірити перед початком роботи?
Як поводитися з відпрацьованими технічними рідинами?
12. Практичні завдання
Визначити обладнання, необхідне для заміни моторної оливи.
Скласти перелік приладів для первинного діагностування двигуна.
Заповнити таблицю «Обладнання — призначення — приклад застосування».
Назвати можливі несправності компресора та правила безпечної роботи.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | |
|---|---|---|
1 | Для чого використовують діагностичний сканер? | |
2 | Для чого призначений компресор? | |
3 | Яке обладнання використовують для подавання оливи? | |
4 | Що необхідно зробити перед використанням обладнання? | |
5 | Куди збирають відпрацьовану оливу? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Знає окремі назви обладнання, потребує постійної допомоги. |
Середній (4–6 балів) | Розрізняє основні види обладнання, виконує завдання за підказкою. |
Достатній (7–9 балів) | Самостійно добирає обладнання для типових робіт. |
Високий (10–12 балів) | Обґрунтовує вибір обладнання, аналізує ситуації та пояснює вимоги безпеки. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти таблицю «Види виробничого обладнання та його призначення». Навести приклади використання трьох видів обладнання під час технічного обслуговування автомобіля.
УРОК № 3
Тема: Види підіймального обладнання та правила його використання
1. Мета уроку
Навчальна:
ознайомити учнів із видами підіймального обладнання;
пояснити призначення домкратів, автомобільних підйомників, гаражних кранів і талів;
навчити визначати основні вимоги до безпечного підіймання автомобіля та агрегатів.
Розвивальна:
розвивати технічне мислення;
формувати вміння оцінювати ризики;
розвивати навички аналізу послідовності операцій.
Виховна:
виховувати відповідальність за безпеку праці;
формувати дисциплінованість;
виховувати обережність під час роботи з важкими вантажами.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
розрізняє основні види підіймального обладнання;
пояснює призначення опор і механічних замків;
знає вимоги до встановлення автомобіля;
уміє визначати небезпечні ситуації;
пояснює порядок дій у разі виявлення несправності.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із демонстрацією обладнання.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, бесіда, демонстрація, аналіз ситуацій, практичні вправи, обговорення правил безпеки.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Домкрат, підставки під автомобіль, зразки стропів, фотографії автомобільних підйомників, гаражних кранів і талів, інструкції виробників, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Будова автомобіля, охорона праці, виробниче навчання, технічне обслуговування автомобілів.
8. Теоретичний матеріал
8.1. Призначення підіймального обладнання
Підіймальне обладнання використовують для підняття автомобіля, забезпечення доступу до його нижньої частини, демонтажу двигуна, коробки передач та інших агрегатів.
Основними видами такого обладнання є домкрати, автомобільні підйомники, гаражні крани, талі, лебідки, стропи й опорні підставки.
Кожен пристрій має визначену вантажопідйомність і сферу застосування. Вибирати його потрібно відповідно до маси вантажу та технології виконання робіт.
8.2. Домкрати
Домкрат призначений для підіймання автомобіля або його частини на певну висоту.
За принципом дії домкрати можуть бути механічними, гідравлічними, пневматичними або електричними.
Гідравлічний домкрат працює завдяки тиску робочої рідини. Механічний домкрат використовує гвинтовий або інший механічний механізм.
Домкрат установлюють на тверду рівну основу та використовують лише у визначених виробником точках підіймання. Не можна перевищувати його вантажопідйомність.
Важливо: домкрат не можна вважати достатньою опорою для тривалої роботи під автомобілем. Після підіймання автомобіль потрібно надійно зафіксувати на відповідних опорах.
8.3. Автомобільні підйомники
Автомобільні підйомники можуть бути двостійковими, чотиристійковими, ножичними та платформними.
Двостійкові підйомники мають дві стійки з підіймальними лапами. Чотиристійкові обладнані платформами, на які встановлюють автомобіль. Ножичні підйомники підіймають платформу за допомогою системи важелів.
Перед використанням перевіряють вантажопідйомність, стан лап і платформ, положення точок опори та справність блокувань.
Після підіймання потрібно переконатися, що автомобіль розташований стійко, а запобіжні механізми спрацювали.
8.4. Гаражні крани й талі
Гаражні крани використовують для зняття та встановлення двигунів, коробок передач і важких агрегатів.
Таль призначена для підіймання вантажів за допомогою механічного, електричного або іншого приводу. Для закріплення вантажу використовують стропи, траверси й спеціальні точки кріплення.
Стропи повинні відповідати масі вантажу. Перед роботою перевіряють їхній стан, відсутність порізів, розривів і деформацій.
Заборонено перебувати під піднятим вантажем або залишати його підвішеним без нагляду.
8.5. Опори та механізми фіксації
Опорні підставки призначені для надійного утримання автомобіля після підіймання. Вони повинні бути стійкими, справними та розрахованими на відповідне навантаження.
Не можна використовувати випадкові дерев’яні бруски, цеглу або інші нестійкі предмети замість спеціальних опор.
Механічні замки підйомників запобігають неконтрольованому опусканню. Їх не можна відключати або обходити.
8.6. Безпечна послідовність підіймання
Перед підійманням:
Визначають масу автомобіля або агрегату.
Перевіряють справність обладнання.
Готують рівну й стійку основу.
Установлюють автомобіль у передбачені точки.
Переконуються, що в небезпечній зоні немає людей.
Підіймають вантаж плавно, без ривків.
Перевіряють стійкість і фіксацію.
Якщо спостерігається перекіс, витік рідини, просідання або незвичний шум, роботу припиняють.
9. Професійні приклади
Під час заміни колеса автомобіль підіймають домкратом у передбаченій виробником точці.
Для демонтажу двигуна використовують гаражний кран і відповідні стропи.
Під час роботи під автомобілем застосовують спеціальні опори або справний підйомник із належними блокуваннями.
Перед підійманням перевіряють вантажопідйомність обладнання.
10. Охорона праці
Не перевищувати допустиме навантаження.
Не працювати під автомобілем, який утримує лише домкрат.
Не перебувати під піднятим вантажем.
Не використовувати пошкоджені стропи.
Не вимикати запобіжні пристрої.
У разі несправності негайно припинити роботу й повідомити майстра.
11. Контрольні запитання
Для чого використовують підіймальне обладнання?
Які види домкратів ви знаєте?
Чим відрізняється домкрат від автомобільного підйомника?
Для чого застосовують гаражний кран?
Яке призначення стропів?
Чому не можна працювати під автомобілем, який утримує лише домкрат?
Для чого призначені механічні замки підйомника?
Що потрібно зробити при виявленні несправності обладнання?
12. Практичні завдання
Вибрати тип обладнання для підіймання автомобіля, двигуна та коробки передач.
Скласти послідовність безпечного підіймання автомобіля.
Визначити небезпечні порушення на запропонованих фотографіях.
Пояснити, як перевірити стан стропа перед використанням.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | |
|---|---|---|
1 | Для чого призначений домкрат? | |
2 | Чи можна працювати під автомобілем, який утримує лише домкрат? | |
3 | Для чого застосовують гаражний кран? | |
4 | Що перевіряють перед підійманням? | |
5 | Що роблять у разі несправності підйомника? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Учень знає окремі види обладнання, але не може пояснити правила його застосування. |
Середній (4–6 балів) | Розрізняє основні види обладнання, відповідає на прості запитання. |
Достатній (7–9 балів) | Правильно вибирає обладнання та пояснює основні вимоги безпеки. |
Високий (10–12 балів) | Самостійно аналізує ризики та аргументує вибір обладнання. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти таблицю «Вид підіймального обладнання — призначення — особливості використання — вимоги безпеки».
УРОК № 4
Тема: Інструменти загального призначення для ремонту автомобілів
1. Мета уроку
Навчальна:
систематизувати знання про ручний інструмент;
ознайомити з призначенням гайкових ключів, викруток, пасатижів, молотків і зубил;
навчити добирати інструмент відповідно до форми кріплення та виду операції.
Розвивальна:
розвивати уважність, точність і технічне мислення;
формувати вміння аналізувати причини пошкодження кріплення;
розвивати навички самоконтролю.
Виховна:
виховувати акуратність і дисциплінованість;
формувати бережливе ставлення до інструменту;
виховувати відповідальність за безпеку робіт.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
класифікує ручний інструмент;
розрізняє види гайкових ключів;
добирає викрутки відповідно до типу шліца;
пояснює призначення затискного й ударного інструменту;
знає правила догляду та зберігання.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із демонстрацією інструментів.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, демонстрація, бесіда, порівняння інструментів, практичні вправи, аналіз помилок.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Набір гайкових ключів, торцевих головок, викруток, пасатижів, бокорізів, молотків, зубил, зразки кріпильних деталей, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Основи слюсарної справи, будова автомобіля, охорона праці, виробниче навчання.
8. Теоретичний матеріал
8.1. Класифікація ручного інструменту
Ручний інструмент загального призначення використовують під час розбирання, складання, регулювання та ремонту автомобільних вузлів.
Основні групи:
гайкові ключі;
викрутки;
затискний інструмент;
ударний інструмент;
різальний інструмент;
інструмент для допоміжних операцій.
Інструмент вибирають з урахуванням розміру кріплення, форми робочої частини, доступності місця та вимог технічної документації.
8.2. Гайкові ключі
Ріжковий ключ використовують для роботи з гайками й болтами у відкритих місцях. Він зручний там, де неможливо надіти накидний ключ або торцеву головку.
Накидний ключ охоплює кріплення з більшої кількості сторін, тому зазвичай зменшує ризик пошкодження граней гайки.
Комбінований ключ має ріжкову й накидну частини одного розміру.
Торцеві головки використовують разом із воротками, тріскачками та подовжувачами. Вони зручні для роботи в заглибленнях і важкодоступних місцях.
Розмір ключа повинен відповідати розміру кріплення. Не можна застосовувати ключ, який люфтить на гайці, або збільшувати важіль випадковою трубою.
8.3. Викрутки
Викрутки призначені для загвинчування й відгвинчування гвинтів.
За формою робочої частини розрізняють викрутки для прямого шліца, хрестового шліца та інших спеціальних профілів.
Неправильно підібрана викрутка може пошкодити шліц, зісковзнути й травмувати працівника.
Не можна використовувати викрутку як зубило, важіль або пробійник, якщо вона для цього не призначена.
8.4. Затискний інструмент
Пасатижі застосовують для захоплення, утримання та згинання деталей. Плоскогубці призначені для захоплення й утримання предметів. Бокорізи використовують для перекушування дроту, а спеціальні кліщі — для монтажних операцій.
Затискний інструмент повинен мати справні шарніри й неушкоджені робочі губки. Для кожної операції слід використовувати відповідний тип інструменту.
8.5. Ударний і різальний інструмент
Молотки використовують для ударних операцій. Зубила застосовують для рубання металу, а кернери — для позначення центрів майбутніх отворів.
Перед роботою перевіряють стан бойка, ручки та робочої частини. Інструмент із тріщинами, відколами або небезпечними задирками використовувати не можна.
Під час рубання металу необхідно застосовувати захисні окуляри, оскільки частинки металу можуть відлітати на значну відстань.
8.6. Електричний і пневматичний ручний інструмент
До механізованого інструменту належать електричні дрилі, гайковерти та шліфувальні машини. Пневматичні гайковерти працюють від стисненого повітря.
Перед використанням перевіряють кабелі, вилки, захисні кожухи, шланги та з’єднання. Заміна насадок проводиться після вимкнення обладнання та від’єднання від джерела енергії.
8.7. Догляд за інструментом
Після роботи інструмент очищають від бруду й мастила, перевіряють його стан і повертають у визначене місце.
Пошкоджений інструмент потрібно вилучити з експлуатації. Систематичне впорядкування інструменту скорочує час пошуку й запобігає втратам.
9. Професійні приклади
Для відкручування гайки колеса застосовують ключ відповідного розміру.
Для демонтажу гвинтів із хрестовим шліцом використовують відповідну викрутку.
Для перекушування дроту застосовують бокорізи.
Під час рубання металу використовують зубило, молоток і захисні окуляри.
10. Охорона праці
Перед роботою перевіряти справність інструменту.
Не використовувати ключі з деформованими губками.
Не застосовувати викрутку як важіль.
Під час ударних робіт використовувати захисні окуляри.
Не залишати інструмент на краю верстака.
Після роботи очистити й упорядкувати інструмент.
11. Контрольні запитання
Як класифікують ручний інструмент?
Чим відрізняється ріжковий ключ від накидного?
Для чого застосовують торцеві головки?
Як правильно вибрати викрутку?
Для чого призначені пасатижі?
Які вимоги висувають до молотка?
Чому не можна використовувати несправний інструмент?
Як організувати зберігання інструменту?
12. Практичні завдання
Визначити тип ключа для роботи з різними видами кріплення.
Дібрати викрутки до запропонованих гвинтів.
Скласти перелік інструментів для демонтажу простого автомобільного вузла.
Визначити несправності інструменту за фотографіями або зразками.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | |
|---|---|---|
1 | Для чого призначений накидний ключ? |
|
2 | Чим перекушують дріт? | |
3 | Для чого потрібен кернер? | |
4 | Чи можна використовувати викрутку як зубило? | |
5 | Що роблять із пошкодженим інструментом? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Розпізнає окремі інструменти, але не пояснює їх призначення. |
Середній (4–6 балів) | Знає основні групи інструментів, виконує завдання за допомогою викладача. |
Достатній (7–9 балів) | Правильно добирає інструмент до типових операцій. |
Високий (10–12 балів) | Обґрунтовує вибір інструменту, аналізує помилки та дотримується вимог безпеки. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти таблицю «Назва інструменту — призначення — приклад застосування — вимоги безпеки».
УРОК № 5
Тема: Спеціальний інструмент для технічного обслуговування та ремонту автомобілів
1. Мета уроку
Навчальна:
ознайомити учнів із призначенням спеціального інструменту;
пояснити будову й застосування знімачів, оправок, монтажних втулок, центрувальних пристроїв і динамометричних ключів;
навчити добирати спеціальний інструмент відповідно до ремонтної операції.
Розвивальна:
розвивати технічне мислення;
формувати вміння аналізувати технологічні процеси;
розвивати навички правильного вибору інструменту.
Виховна:
виховувати відповідальність і точність;
формувати дбайливе ставлення до спеціального інструменту;
виховувати дисциплінованість під час ремонту.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
пояснює відмінність спеціального інструменту від універсального;
називає види знімачів;
пояснює призначення оправок і центрувальних пристроїв;
знає призначення динамометричного ключа;
дотримується правил безпеки.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із демонстрацією спеціального інструменту.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, демонстрація, порівняння, бесіда, аналіз ситуацій, практичні завдання.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Знімачі, оправки, монтажні втулки, динамометричний ключ, зразки підшипників, втулок і сальників, технологічні картки, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Будова автомобіля, основи слюсарної справи, технічне обслуговування, охорона праці, виробниче навчання.
8. Теоретичний матеріал
8.1. Призначення спеціального інструменту
Спеціальний інструмент створений для виконання певної операції або ремонту конкретного вузла автомобіля.
Його застосування допомагає підвищити точність роботи, скоротити час ремонту та зменшити ризик пошкодження деталей.
Спеціальний інструмент використовують відповідно до технологічних вимог і рекомендацій виробника.
8.2. Знімачі
Знімачі застосовують для демонтажу підшипників, шківів, втулок, шарнірів та інших деталей, установлених із натягом.
Залежно від конструкції знімачі бувають дволапими, трьохлапими, гвинтовими, гідравлічними та спеціалізованими.
Перед роботою потрібно правильно встановити захватні лапи та сумістити центральний гвинт з віссю деталі. Перекіс може призвести до пошкодження посадкової поверхні або самого інструменту.
Не можна застосовувати надмірне зусилля, якщо деталь не знімається. Потрібно перевірити правильність установлення пристрою та дотримуватися технології демонтажу.
8.3. Оправки та монтажні втулки
Оправки застосовують для встановлення підшипників, втулок, сальників та інших деталей.
Вони дають змогу передавати монтажне зусилля рівномірно й у потрібному напрямку. Розміри оправки мають відповідати деталі.
Під час установлення підшипника зусилля прикладають до того кільця, яке встановлюється з натягом. Передавання зусилля через тіла кочення може пошкодити доріжки кочення та скоротити строк служби підшипника.
8.4. Центрувальні пристрої
Центрувальні пристрої забезпечують правильне взаємне розташування деталей під час складання.
Наприклад, центрувальну оправку використовують під час установлення диска зчеплення. Вона допомагає сумістити диск відносно маховика та забезпечити правильне положення маточини диска щодо осі первинного вала коробки передач.
Правильне центрування полегшує подальше складання та зменшує ризик пошкодження деталей.
8.5. Інструмент для пружин і стопорних кілець
Для роботи з пружинами застосовують спеціальні стяжки, які забезпечують контрольоване стискання. Для монтажу й демонтажу стопорних кілець використовують спеціальні щипці.
Пружини можуть накопичувати значну енергію. Тому стискати їх потрібно рівномірно, надійно утримуючи спеціальним пристроєм.
Застосування саморобних пристроїв або пошкоджених стяжок може призвести до раптового вивільнення пружини та травмування.
8.6. Динамометричний ключ
Динамометричний ключ призначений для затягування різьбових з’єднань із заданим моментом.
Його застосовують під час складання відповідальних вузлів, коли виробник установлює конкретне значення моменту затягування.
Надмірне затягування може призвести до розтягування болта, пошкодження різьби або деформації деталі. Недостатнє затягування може спричинити ослаблення з’єднання.
Значення моменту беруть із технічної документації автомобіля. Не слід використовувати динамометричний ключ як звичайний інструмент для зривання закислих гайок.
8.7. Перевірка та зберігання спеціального інструменту
Перед використанням перевіряють цілісність корпусу, стан різьби, захватів, робочих поверхонь і рухомих частин.
Інструмент повинен відповідати конкретній операції. Не можна використовувати пристрої з тріщинами, деформаціями або зношеними робочими частинами.
Після роботи інструмент очищають, за потреби змащують і зберігають у призначеному місці.
9. Професійні приклади
Для зняття підшипника з вала використовують відповідний знімач.
Для встановлення сальника застосовують оправку відповідного діаметра.
Під час складання зчеплення використовують центрувальний пристрій.
Для затягування відповідального різьбового з’єднання застосовують динамометричний ключ із моментом, установленим виробником.
10. Охорона праці
Перевіряти спеціальний інструмент перед використанням.
Не застосовувати знімачі з пошкодженими лапами або різьбою.
Не перебувати на лінії можливого вивільнення деталі.
Не використовувати пошкоджені стяжки пружин.
Не перевищувати допустиме навантаження інструменту.
Дотримуватися технології демонтажу та монтажу.
11. Контрольні запитання
Для чого призначений спеціальний інструмент?
Чим спеціальний інструмент відрізняється від універсального?
Для чого використовують знімачі?
Яке призначення оправок?
Для чого потрібна центрувальна оправка зчеплення?
Яке призначення динамометричного ключа?
Чому небезпечно використовувати пошкоджені стяжки пружин?
Як перевіряють спеціальний інструмент?
12. Практичні завдання
Дібрати знімач для демонтажу підшипника.
Визначити призначення запропонованих оправок.
Скласти послідовність центрування диска зчеплення.
Пояснити порядок використання динамометричного ключа.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | |
|---|---|---|
1 | Для чого використовують знімач? | |
2 | Яке призначення оправки? | |
3 | Для чого потрібен динамометричний ключ? | |
4 | Що може спричинити перекіс знімача? | |
5 | Чи можна застосовувати пошкоджений спеціальний інструмент? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Учень знає окремі назви спеціального інструменту, але не пояснює його застосування. |
Середній (4–6 балів) | Розрізняє основні види інструменту, відповідає на запитання за допомогою викладача. |
Достатній (7–9 балів) | Самостійно добирає інструмент для типових ремонтних операцій. |
Високий (10–12 балів) | Обґрунтовує вибір інструменту й пояснює ризики неправильного застосування. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти таблицю «Спеціальний інструмент — призначення — приклад застосування — правила безпеки».
УРОК № 6
Тема: Перевірка підіймальних механізмів перед експлуатацією
1. Мета уроку
Навчальна:
ознайомити учнів із призначенням перевірки підіймальних механізмів;
навчити визначати основні елементи, які перевіряють перед роботою;
сформувати знання про типові несправності й порядок дій у разі їх виявлення.
Розвивальна:
розвивати спостережливість і технічне мислення;
формувати вміння оцінювати стан обладнання;
розвивати навички аналізу небезпечних ситуацій.
Виховна:
виховувати відповідальність за безпеку праці;
формувати дисциплінованість;
виховувати уважне ставлення до технічного стану обладнання.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
пояснює мету перевірки підіймальних механізмів;
називає основні елементи для огляду;
розпізнає очевидні ознаки несправності;
пояснює призначення запобіжних пристроїв;
знає порядок повідомлення про виявлені дефекти.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із практичним аналізом технічних ситуацій.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, демонстрація, бесіда, аналіз фотографій і ситуацій, практичні вправи.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Фотографії підіймальних механізмів, навчальний підйомник або його модель, інструкції виробників, картки для огляду, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Охорона праці, будова автомобіля, технічне обслуговування, виробниче навчання.
7. Хід уроку
8. Теоретичний матеріал
8.1. Призначення перевірки підіймальних механізмів
Підіймальні механізми використовують для підіймання автомобілів та агрегатів, тому їхня несправність може створювати серйозну небезпеку.
Перевірка перед роботою дає змогу виявити видимі пошкодження, витоки, деформації та несправності органів керування.
Огляд перед використанням не замінює планового технічного обслуговування й установлених виробником технічних перевірок.
8.2. Зовнішній огляд конструкції
Під час огляду перевіряють:
стан стійок і основи;
лапи, платформи та опорні елементи;
кріплення й видимі зварні шви;
троси, ланцюги та шланги;
захисні огородження;
маркування вантажопідйомності.
Не допускаються тріщини, значні деформації, ослаблені кріплення та пошкодження, які можуть впливати на міцність або безпеку обладнання.
8.3. Перевірка гідравлічної системи
У гідравлічних механізмах перевіряють видимий стан циліндрів, шлангів, з’єднань і наявність витоків.
Ознаками несправності можуть бути просідання під навантаженням, ривки під час руху, незвичні звуки або витік робочої рідини.
Якщо виявлено витік або нестабільну роботу, обладнання не використовують до усунення несправності уповноваженим працівником.
Не можна торкатися місця можливого витоку гідравлічної рідини під високим тиском.
8.4. Перевірка електропривода та органів керування
Перевіряють стан електричних кабелів, кнопок, вимикачів, заземлення та аварійної зупинки, якщо вона передбачена конструкцією.
Не допускається використання обладнання з оголеними проводами, пошкодженою ізоляцією або несправними органами керування.
Перевірку функціонування виконують лише в установленому порядку та за відсутності людей у небезпечній зоні.
8.5. Перевірка замків і блокувань
Механічні замки й запобіжні пристрої запобігають неконтрольованому опусканню автомобіля.
Перед роботою перевіряють, чи не пошкоджені видимі елементи блокувань і чи не заважають їхній роботі сторонні предмети.
Заборонено відключати або обходити пристрої безпеки. Якщо блокування не працює, підйомник не використовують.
8.6. Дії в разі виявлення несправності
Якщо виявлено несправність:
Припинити роботу.
Не використовувати обладнання.
Повідомити майстра або відповідальну особу.
Позначити обладнання як несправне відповідно до правил підприємства.
Не виконувати самостійний ремонт без належних повноважень і кваліфікації.
Повернення обладнання до експлуатації здійснюють після усунення несправності та передбачених перевірок.
8.7. Документування перевірок
Для обладнання можуть вестися журнали оглядів, технічного обслуговування та ремонту. Записи дають змогу відстежувати технічний стан, повторювані несправності й виконані роботи.
Форма та періодичність документування визначаються вимогами підприємства, документацією виробника й чинними правилами.
9. Професійні приклади
Перед використанням підйомника слюсар оглядає лапи, опорні елементи та видимі кріплення.
Виявивши витік гідравлічної рідини, працівник припиняє використання обладнання.
Якщо запобіжний замок несправний, автомобіль не підіймають.
Після технічного обслуговування відповідальна особа оформлює необхідні записи.
10. Охорона праці
Не використовувати несправний підіймальний механізм.
Не перебувати під вантажем під час перевірки.
Не торкатися пошкоджених електричних проводів.
Не шукати витоки високого тиску руками.
Не відключати блокування.
Повідомляти про виявлені дефекти відповідальну особу.
11. Контрольні запитання
Для чого перевіряють підіймальні механізми?
Які елементи оглядають перед роботою?
Які ознаки свідчать про можливу несправність гідравлічної системи?
Для чого потрібні запобіжні замки?
Що робити при виявленні витоку робочої рідини?
Чи можна використовувати підйомник із несправним блокуванням?
Хто повинен усувати несправності обладнання?
Для чого документують результати перевірок?
12. Практичні завдання
Скласти контрольний перелік огляду підіймального механізму.
Визначити можливі несправності за фотографіями.
Розробити послідовність дій у разі виявлення витоку гідравлічної рідини.
Пояснити, чому не можна працювати з несправними замками безпеки.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | Пь |
|---|---|---|
1 | Що потрібно зробити перед роботою з підйомником? | |
2 | Що робити при виявленні витоку гідравлічної рідини? | |
3 | Для чого потрібні механічні замки? | |
4 | Чи можна відключати блокування? | |
5 | Хто має усувати несправності? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Учень називає окремі елементи обладнання, але не може визначити порядок перевірки. |
Середній (4–6 балів) | Знає основні вимоги до огляду, потребує допомоги. |
Достатній (7–9 балів) | Самостійно визначає видимі дефекти й пояснює порядок дій. |
Високий (10–12 балів) | Аналізує небезпечні ситуації, обґрунтовує рішення та знає межі власних повноважень. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти контрольний перелік перевірки підіймального обладнання перед роботою та описати п’ять можливих несправностей.
УРОК № 7
Тема: Пристосування для технічного обслуговування та ремонту автомобілів
1. Мета уроку
Навчальна:
ознайомити учнів із призначенням технологічних пристосувань;
навчити розрізняти монтажні, демонтажні, фіксувальні та транспортні пристосування;
сформувати вміння добирати пристосування до конкретної ремонтної операції.
Розвивальна:
розвивати технічне мислення й уважність;
формувати навички аналізу технологічної послідовності;
розвивати вміння оцінювати якість і безпечність застосування пристосувань.
Виховна:
виховувати відповідальність і точність;
формувати бережливе ставлення до інструменту;
виховувати дисциплінованість і дотримання вимог охорони праці.
2. Очікувані результати навчання
Учень:
пояснює поняття технологічного пристосування;
називає основні види пристосувань;
розуміє призначення знімачів, оправок і центрувальних пристроїв;
добирає пристосування до ремонтної операції;
дотримується вимог безпеки.
3. Тип уроку
Урок засвоєння нових знань із елементами практичного закріплення.
4. Методи та форми навчання
Пояснення, демонстрація пристосувань, бесіда, аналіз професійних ситуацій, практичні завдання, робота з технологічними картками.
5. Матеріально-технічне забезпечення
Монтажні оправки, знімачі, центрувальні пристрої, пристосування для фіксації деталей, підставки, візки для агрегатів, зразки автомобільних деталей, засоби індивідуального захисту.
6. Міжпредметні зв’язки
Основи слюсарної справи, будова автомобіля, технічне обслуговування, охорона праці, виробниче навчання.
8. Теоретичний матеріал
8.1. Поняття про технологічні пристосування
Технологічні пристосування — це допоміжні пристрої, які використовують для закріплення, центрування, підтримування, переміщення, монтажу або демонтажу деталей і агрегатів.
Вони допомагають виконувати операції точніше, зменшують ризик пошкодження деталей і полегшують працю слюсаря.
Пристосування підбирають відповідно до форми, розмірів і маси деталі, а також до характеру операції.
8.2. Монтажні пристосування
Монтажні пристосування використовують для правильного встановлення деталей.
До них належать:
оправки;
напрямні втулки;
центрувальні пристрої;
спеціальні монтажні втулки;
пристрої для фіксації деталей під час складання.
Монтажна оправка повинна відповідати розмірам деталі й передавати зусилля в потрібному напрямку. Неправильно підібрана оправка може пошкодити посадкову поверхню, деформувати деталь або спричинити перекіс.
8.3. Демонтажні пристосування
Демонтажні пристосування застосовують для контрольованого зняття деталей, які встановлені з натягом або мають щільну посадку.
До них належать знімачі підшипників, пристрої для демонтажу втулок, шківів, шарнірів та інших деталей.
Використання таких пристроїв дає змогу прикладати зусилля до потрібних ділянок і зменшує потребу в ударах по деталях.
Перед демонтажем потрібно перевірити правильність установлення пристрою та відсутність перекосу.
8.4. Пристосування для підшипників, втулок і сальників
Під час ремонту автомобіля часто потрібно зняти або встановити підшипники, втулки та ущільнення.
Для демонтажу підшипників застосовують знімачі, а для встановлення — оправки відповідного діаметра.
Під час запресування підшипника важливо правильно передавати монтажне зусилля. Якщо внутрішнє кільце встановлюється на вал із натягом, зусилля прикладають до внутрішнього кільця. Якщо зовнішнє кільце встановлюється в корпус, зусилля прикладають до зовнішнього кільця.
Сальники встановлюють без перекосу, не пошкоджуючи робочу кромку. Для цього застосовують відповідні оправки.
8.5. Фіксувальні та центрувальні пристосування
Фіксувальні пристосування утримують деталь у певному положенні. До них належать лещата, затискачі, монтажні стенди й спеціальні тримачі.
Центрувальні пристрої забезпечують точне взаємне розташування деталей під час складання.
Закріплення має бути достатньо надійним, але не повинно спричиняти деформацію деталі. Для тонкостінних або оброблених поверхонь застосовують спеціальні накладки.
8.6. Пристосування для переміщення агрегатів
Для переміщення двигунів, коробок передач та інших важких вузлів використовують спеціальні візки, стійки, траверси й опори.
Вони полегшують переміщення агрегатів і допомагають уникнути падіння або пошкодження деталей.
Перед використанням необхідно перевірити вантажопідйомність пристосування, стан коліс, фіксаторів і точок кріплення.
Вантаж потрібно розміщувати стійко, не допускаючи зміщення центра тяжіння.
8.7. Підготовка пристосування до роботи
Перед використанням перевіряють:
цілісність корпусу;
стан різьби та робочих поверхонь;
справність рухомих частин;
надійність фіксаторів;
відповідність пристосування конкретній операції;
допустиме навантаження.
Після завершення роботи пристосування очищають, за потреби змащують і зберігають у визначеному місці.
9. Професійні приклади
Для встановлення підшипника використовують монтажну оправку відповідного розміру.
Для зняття шківа застосовують спеціальний знімач.
Під час складання зчеплення використовують центрувальний пристрій.
Для переміщення коробки передач використовують спеціальний візок або підйомний пристрій.
10. Охорона праці
Перевіряти справність пристосування перед роботою.
Не використовувати пристрої з тріщинами й деформаціями.
Не перевищувати допустиме навантаження.
Надійно фіксувати деталі та агрегати.
Не перебувати в зоні можливого падіння вантажу.
Після роботи очистити й упорядкувати пристосування.
11. Контрольні запитання
Що називають технологічним пристосуванням?
Для чого використовують монтажні оправки?
Яке призначення знімачів?
Для чого потрібні центрувальні пристрої?
Чому важливо правильно передавати зусилля під час установлення підшипника?
Які пристосування використовують для переміщення агрегатів?
Що перевіряють перед використанням пристосування?
Чому не можна перевищувати допустиме навантаження?
12. Практичні завдання
Дібрати пристосування для демонтажу підшипника.
Визначити призначення запропонованих монтажних оправок.
Скласти послідовність установлення підшипника в корпус.
Визначити небезпечні порушення під час переміщення важкого агрегату.
13. Тестовий контроль
№ | Запитання | |
|---|---|---|
1 | Для чого використовують технологічні пристосування? | |
2 | Для чого потрібна монтажна оправка? | |
3 | Яке призначення знімача? | |
4 | Що перевіряють перед використанням пристосування? | |
5 | Чому потрібно правильно передавати монтажне зусилля? |
14. Критерії оцінювання
Рівень | Характеристика |
|---|---|
Початковий (1–3 бали) | Учень розпізнає окремі пристосування, але не пояснює їх призначення. |
Середній (4–6 балів) | Знає основні види пристосувань і виконує завдання за допомогою викладача. |
Достатній (7–9 балів) | Самостійно добирає пристосування до типових ремонтних операцій. |
Високий (10–12 балів) | Обґрунтовує вибір пристосування, пояснює технологічну послідовність і вимоги безпеки. |
15. Домашнє завдання
Опрацювати конспект. Скласти таблицю «Пристосування — призначення — приклад застосування — вимоги безпеки». Підготувати усну відповідь про значення спеціальних пристосувань для якості ремонту автомобіля.
Немає коментарів:
Дописати коментар